Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Поиск

Вход на сайт

оцифровка минск цены

Комментарии

logo2

Подарунок музею

1.1 Полохливець Едуард Кіндратійович, головний інженер заводу «Автоскло» у 1986 - 1997 роках, нині пенсіонер та друг музею подарував нам експонат – великий каталог виробів заводу «Скло 1Стекло  для  промисловості і будівництва».
 Книга 1958 року видання, формату А4, у твердій палітурці, має 240 кольорових і чорно-білих технічних і тематичних ілюстрацій. На 96 сторінках у 17 розділах-проспектах наведені повні дані про 60 видів продукції, яка виготовлялась на заводі і застосовувалась у будівництві, автомобільній, вугільній, телерадіотехнічній та інших галузях народного господарства та експортувалась на той час у більш 10 країн світу. Описані їх способи виготовлення та основні фізико-механічні властивості виробів, галузь застосування, вимоги до пакування, транспортування і зберігання.
 Спеціальний розділ каталогу присвячений новим скляним виробам, що освоювалися заводом і вироблялись власним експериментальним цехом. Це - скляні двері з полірованого загартованого кталог стекло  скла «Сталеніт» з max розмірами 2600х1040 і товщиною 10-20 мм. Хвилясте армоване і неармоване як покрівельний і стіновий матеріал, для скління парників та теплиць, облаштування внутрішніх перегородок, скляна емальована плитка. Велись розробки нових типів скла з електрообігрівом: для транспорту, скляних панелей для жилих помешкань та лікарень та дзеркал, встановлених у приміщеннях з підвищеною вологістю. 
 Ми вдячні Едуарду Кіндратійовичу за чудовий подарунок. Каталог буде гарним доповненням експозиції музею до виставки продукції заводу «Автоскло».
 Також звертаємося до костянтинівців з проханням подарувати музею предмет, який стане музейним експонатом і розповість частку історії нашого міста для наступних поколінь.

До Дня пам’яті жертв політичних репресій

Цей день як біль в серцях живе
«Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах…»
 
В.Симоненко
23.12.1962
 
  17 квітня 1991 р. прийнятий Закон УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Виконання закону передбачає відновлення історичної правди. У 1992 році в Донецькій області була створена редакційна колегія, яка провела кропітку пошукову, дослідницьку роботу, вивчала матеріали архівів. В результаті  з’явилось унікальне видання про трагічну долю багатьох тисяч людей, що попали під каток репресивної державної машини. 
   Виникає питання: «Навіщо померлим, вбитим реабілітація? Все одно їх вже не повернеш». Та ні, не все одно. Реабілітація - категорія моральна. У цих людей є діти, онуки, і вони повинні знати правду, повинні повернути добре ім'я своїм рідним.  
   По Донецькій області видано 9 книг «Реабилитированные историей». В кожній книзі в середньому 600 сторінок, на кожній сторінці розміщений запис про 10 репресованих. Простий підрахунок показує, що в області в різні роки було репресовано більш 50 тис. людей, а в 1937-1938 роках - 25381 людина, в Костянтинівці тільки працівників промислових підприємств репресовано 919, а були ще вчителі, медики, журналісти, люди з різних служб. Внутрішніх ворогів шукали серед українців і росіян, німців і поляків, євреїв і чехів, серед робочих і селян, інтелігенції і керівних кадрів, серед молоді і людей старшого віку. Жодна соціальна група не уникла репресій.
   Вибірково полистаємо сторінки книг, що стосуються Костянтинівки.
Книга 2
стор. 459 - Величко Йосиф Степанович, українець, учитель, вирок -  розстріл
Книга 4
стор.259 - Кеніг Антон Олександрович, німець, червоноармієць, вирок - розстріл
стор.530 - Костюк Костянтин Миколайович, білорус, робочий, вирок розстріл з конфіскацією
Книга 6
стор.23 - Непомнящий Шая Хаїмович, єврей, робітник артілі, вирок  - розстріл
стор.100 - Огуль  (Огунь) Антон Станіславович, поляк, майстер-видувальник, вирок - 10 років заслання
стор.546 - Рижков Петро Селиверстович, росіянин, сторож, вирок - розстріл з конфіскацією
Книга 7
стор.381- Суяров (Суярко), Василь Степанович українець, головний механік заводу «Автоскло», вирок -  розстріл  з конфіскацією.
 
И был – тридцать седьмой, и реки крови были,  
Трудились палачи, без продыху тогда,
Не дай Бог, пережить опять полвека стыни,   
Так хочется забыть такое навсегда…
Але забувати не можна! 
Огунь А.С. справка
 
11111111111
Нещадимов Н.Т. фото и справка
 Нещадимов Н.Т. справка

З музейного архіву: медсестра Лазерко

   12 травня весь світ відзначає Міжнародний день медичної сестри. 
4 Сьогодні  ми хочемо розповісти про прекрасну жінку, учасника Другої світової війни Лазерко Надію Григорівну, яка все життя присвятила сестринській справі. 
Надія народилась у 1919 році в м. Костянтинівка. Закінчила Костянтинівську фельдшерську школу в липні 1938 році, з листопада почала працювати в Костянтинівській центральній районній лікарні 2 №1 операційною медсестрою. 
 В липні 1941 року пішла на фронт. Служила медсестрою в військо-санітарному потязі ВСП-172. Проїхала у ньому тисячі кілометрів і перевезла десятки тисяч поранених бійців в тилові шпиталі. Війну закінчила в 1945 р. в званні лейтенанта медичної служби.
У травні 1946 р. повернулась до рідного міста і пропрацювала на посаді старшої операційної сестри в центральній районній лікарні до 82-х років. Нагороджена медалями «За трудовое отличие», «Ветеран труда», ювілейними медалями до дня Перемоги, відзнакою «Отличник здравоохранения». Усе своє життя Надія Григорівна присвятила роботі,  була наставником молодих медичних сестер.
 

В пам’ять про героїв Другої світової

«…Когда-нибудь мы вспомним это, 
и не повертися самим…» 
 
 З неймовірних зусиль кожного солдата складалась Перемога у Другій світовій війні, трудними шляхами якої пройшли костянтинівці, що мужньо воювали на всіх фронтах, у всіх родах військ, на кожному рубежі звершуючи подвиги. 
 Розпочинаємо цикл статей про наших земляків - учасників однієї з найстрашніших війн ХХ століття. Наш обов’язок пам’ятати їх імена, бо це єдине, чим ми можемо віддячити за їх подвиг.  
1  Грош Данило Петрович (1908 – 1991) - робітник заводу Автоскло.  
 У червні 1941 року призваний Костянтинівським райвоєнкоматом. Був спочатку зенітником, грош нагр лист а  потім мінером. Воював під Москвою, Смоленськом, брав участь у Вітебсько-Оршанській, Ризькій операціях, визволяв польські міста Данциг, Гдиня, німецьке Піллау. 18 разів пробирався в тил ворога. Повний кавалер Орденів Слави трьох ступенів.
 Свій перший Орден Слави отримав за мужність, проявлену в грудні 1943 в складі 6-го мото-інженерного батальйону, забезпечуючи наступ 11-ї гвардійської армії Західного фронту.   При розмінуванні підступу та налаштуванні переправи через річку Горожанка в Білорусії рядовий Грош особисто зняв 13 протитанкових мін противника. Військові частини без перешкод подолали річку і звільнили місто Городок. Наказом по військам 11-ї гвардійської армії гвардії нагороджений Орденом Слави III ступеню.
 Орден Слави II ступеню, командир відділення саперів 5-ї окремої моторизованої інженерної бригади гвардії молодший сержант Данило Грош, отримав у 1944 році за зведення мостів через річки Свечанка, Десна під час Вітебсько-Оршанської операції.
 Третій Орден Слави отримав під час Ризької операції у вересні 1944 року. Відділення гвардії сержанта Гроша забезпечувало інженерний супровід 35-ої танкової бригади, знищило близько 30-ти ворожих солдат, розмінувало дорогу і вивело з району оточення  танки.  Група мінерів  підривала дзоти, бліндажі, робила проходи в мінних полях. Грош Данило Петрович був представлений до нагороди орденом Слави I ступеню. 
 2 березня 1945 року під час встановлення мінних полів отримав тяжке поранення, день перемоги зустрів у шпиталі.  Після тривалого лікування у 1947 році повернувся до свого робочого колективу заводу Автоскло. В мирний час до бойових орденів та медалей додалась трудова нагорода «За доблестный труд». 
 
 

Пам'яті Патріота України

Фото Ісаєв Сергій  Ісаєв Сергій Володимирович народився 10 квітня 1975 р. в м. Костянтинівка Донецької області. Навчався у ЗШ №4, яку закінчив у 1990 р. Педагоги  і однокласники запам’ятали Сергія добрим, порядним, завжди готовим прийти на допомогу. Отримав спеціальність у професійно-технічному училищі №20.
 У 1994-1996 рр. служив у десантних військах, водій-гранатометник, сапер. Після служби в армії одружився, створив невеличкий власний бізнес. Ніколи не був байдужим до чужого горя. Зумів знайти однодумців і організувати допомогу дитячим будинкам. Був активним і свідомим патріотом України. Його ім’я добре знайоме громадським активістам не тільки Костянтинівки, а й Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Бахмута, Торецька.
 Коли на Донеччину прийшла війна, Сергій долучився до волонтерського руху «Схід та Захід єдині», робив конструкції для плетіння маскувальної сітки. Він допомагав військовим від Станиці Луганської до Волновахи, водночас не забуваючи дбати про своїх підопічних із сиротинця. Не залишив благородну справу допомоги дітям і тоді,  коли в липні 2015 року пішов добровольцем у лави ЗСУ. Служив у 122 батальйоні 81 бригади старшим сержантом – командиром 1-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу, неодноразово виконував обов’язки командиру взводу. У своїй  частині Сергій допомогав у протезуванні постраждалих в АТО від БФФ «Овес». 
 З 04 липня 2015 р. до 25 квітня 2016 р. учасник  антитерористичної операції на Сході України, виконував бойове завдання у складі свого підрозділу по захисту населених пунктів Пилипчатине, Світлодарськ, Новгородське Донецької області.
 Загинув Сергій 25 квітня 2016 р. близько 14 год.20 хв. під час виконання завдання по знешкодженню мінно-загороджувальних перешкод біля населеного пункту Новгородське. Вибух міни ОЗМ-72 забрав його життя.
 В останню путь його проводжали рідні, друзі, волонтери не тільки з Костянтинівки, Дружківки, Слов’янська, а й із Західної України. Патріоти України стали на коліна перед героєм, що віддав своє життя заради Рідної Землі. У Сергія залишились дружина Тетяна та двоє неповнолітніх дітей: Тимофій і Марія. Похований Ісаєв Сергій Володимирович 27 квітня 2016 р. на  Сантуринівському цвинтарі м. Костянтинівка поруч  із могилами своїх батьків.                                     
  У жовтні 2016 р. Указом Президента України від 04.07.2016 р. за  № 291/2016  нагороджений Орденом «За мужність» Ш ступеня посмертно. 
 13 жовтня 2016 р. напередодні  Дня Захисника України на будівлі ЗШ №4, де навчався Сергій, була встановлена меморіальна дошка.
 

Музейні історії: Цінний бельгійський папір

та самая акция Серед оригінальних експонатів Костянтинівського міського краєзнавчого музею особливе місце займає акція бельгійського акціонерного товариства «Донецькі скляні і хімічні заводи в Сантуринівці», випущена в Брюсселі 10 грудня 1910 року.
 На той час Товариство було найкрупнішим інвестором скляної промисловості Донбасу, йому належали три заводи - скляний, пляшковий і хімічний. Товариство мало статутний капітал 6 млн. франків і випустило 60 тисяч акцій номіналом 100 франків кожна. Акції випускались відповідно акту, завіреному нотаріальною конторою «Ван Хальтерен» і опублікованому в газеті «Бельгійський оглядач»,  до початку 1920 року. 
 Акція надрукована з використанням кольорової літографії. У рамці з геометрично-рослинним орнаментом розташований текст французькою мовою з підписом Голови ради товариства П. Нобле, з відповідними «мокрими» печатками і штампами. На зворотньому боці дев’ятнадцять пронумерованих відривних купонів для отримання дивідендів. 
  Акція розміщена у експозиції «Виробництво скла у Костянтинівці кін. ХІХ поч. ХХ ст.» і свідчить про фінансове та економічне життя підприємств скляної промисловості нашого міста 110 років тому.
 

Музейні історії: Пляшкове царство

Пляшкове царство У Костянтинівському міському краєзнавчому музеї зберігаються пляшки, балони, чверті виготовлені на місцевому заводі більш 120 років тому. 
 Наприкінці ХІХ ст. Бельгійське акціонерне товариство «Донецькі скляні заводи в Сантуринівці» отримало дозвіл на будівництво заводів вздовж річки Кривий Торець на землі придбаній у місцевого землевласника Пантелеймона Номікосова.
 У 1895-1896 рр. бельгійськими підприємцями були збудовані скляний, пляшковий і хімічні заводи.
 На пляшковому заводі у 1909-1913 роках об’єм виробництва складав близько 50 мільйонів пляшок. Виготовляли пляшки шампанські, пивні, сельтерські, горілчані, боржомні в чотирьох кольорах: зелені, темно-зелені, коричневі, прозорі. Також було освоєно виробництво аптечного посуду, банок під варення, балонів.
 В експозиції можна побачити вироби майстрів-склодувів, що вражають своєю формою, різнобарвністю, широким асортиментом.  
 

Пилип Орлик. Історія української Конституції

до 310-річчя написання першої демократичної Конституції
«Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» 
 
к орлика Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 року в м. Косут на Віленщині (тепер територія Білорусі). Він був старшиною Війська Запорізького, генеральним писарем, гетьманом України у вигнанні, дипломатом. 
 Будучи найближчим помічником гетьмана Мазепи, Пилип Орлик сприяв секретній переписці гетьмана з поляками і шведами і допомагав Мазепі формувати коаліцію проти російського царя Петра Першого. У Північній війні Росії зі Швецією Мазепа i Орлик прийняли сторону шведського короля Карла ХII, поставивши за мету незалежність України.
 Після поразки у битві під Полтавою в 1709 році, Пилип Орлик разом з гетьманом Іваном Мазепою опинилися в Бендерах (сучасна Молдова).  Мазепа незадовго помер, а Пилип Орлик був обраний гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також турецького султана і шведського короля.
 Перебуваючи у Бендерах, Орлик складає «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького»  і укладає зі старшиною та запорожцями угоду - документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика. Ця, так звана Бендерська конституція, вважається  першою українською Конституцією.

Подробнее: Пилип Орлик. Історія української Конституції

Музейні історії: Гасова лампа як витвір мистецтва

Гасова лампа як витвір мистецтва В Костянтинівському краєзнавчому музеї зібрана колекція виробів міських заводів скляної промисловості, серед якої зберігається витвір мистецтва І пол. ХХ ст. з прозаїчною назвою Лампа гасова настільна 10-лінійна, виготовлена на московському заводі «Металламп», СРСР.
 Лампа, вигином свого тулова, повністю зробленого із прозорого зеленого скла, нагадує античну вазу на високій ніжці, прикрашену рельєфними хвилястими лініями з поєднанням рослинного та геометричного орнаментів.
 Такі лампи були не тільки корисними в побуті, але й прикрашали інтер’єр помешкань заможних костянтинівців.

Музейний урок: На шляху до Свободи та Незалежності

ланцюг єдності 2020 Щорічно 22 січня Костянтинівський краєзнавчий музей разом зі всією країною відзначає День Соборності України. В цьому році святкування відбулось в школі №8 22.01.20 ЗЗСО  8 789 клДень Соборності разом з учнями старших класів. Перед уявою школярів постав довгий шлях українського народу до соборності - добровільного об’єднання Західно-Української Народної Республіки і Української Народної Республіки, утворених в роки Української революції 1917-1921 років. 
 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві в урочистій обстановці був проголошений Акт Злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР в єдину державу. У тексті Акту Злуки утверджувалось: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України - Західне-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».    
 Але дійсно незалежною, соборною державою Україна стала лише через 72 роки, коли в 1991 році волею українського народу вийшла зі складу СРСР. З 1999 року в Україні стали офіційно, на державному рівні, відзначати День Соборності України.
 Отримана інформація дуже згодилася учням для участі та отримання перемоги у шкільному конкурсі-вікторині на знання історії України, присвяченому Дню Соборності України.   
 

«Іловайськ-2014» у Костянтинівському краєзнавчому музеї

афіша Іловайськ 2014 22 січня в Костянтинівському міському краєзнавчому музеї до Дня Соборності України відбулось відкриття і презентація документальної фотовиставки «Іловайськ 2014». На 45-ти кольорових і 15-ти чорно-білих фотографіях зображені українські бійці і події серпня 2014 року.
 Авторами фотографій є четверо молодих фотокореспондентів, які були в Іловайську поруч з бійцями, і їх зброєю була камера фотоапарата. Олександр Глядєлов - український фотограф, який знімає документальні проекти, та конфлікти в різних країнах світу, активно співпрацює з міжнародною гуманітарною організацією «Лікарі без кордонів». Був в Придністров’ї, на південному фронті в Азербайджані під час війни за Карабах, в 1996-му в Чечні, з «Лікарями без кордонів» в Сомалі і в Південному Судані. Працював в гуманітарній місії на півдні Киргизії.  Максим Дондюк - переможець престижної журналістської премії Remi Ochlik Prize. Максим Левін -  працював в газетах «Киевскиі Відомости», «Газета 24», фото-агентстві «Фотострічка», журналах - «Фокус», «Профіль», «Український тиждень». Маркіян Лисейко - фотокореспондент Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ». 
 На кожній світлині доля і життя наших воїнів, деяких вже немає серед нас, інші залишилися інвалідами, треті продовжують захищати нашу країну на передових рубежах Донецької і Луганської областей. Дуже символічно, що відкриття проходило в день Соборності України, бо саме наші хлопці виборюють мир і суверенітет нашої країни на сході України.  Даний проект - це своєрідна данина їх пам'яті.  На фотографіях зображені і мирні жителі, які пережили трагічні події 2014 року, їх настрій, переживання, тривогу точно впіймав фокус фотоапарата  кореспондентів.
 Нагадаємо, Іловайська трагедія сталася в кінці серпня 2014 року. Успішний наступ на території, контрольованої сепаратистами, зачинився «котлом», українські військові зіткнулися з сильним ворогом. У боях і при виході з «котла» загинули і потрапили в полон сотні людей - колона військ, що йшла по узгодженому «зеленому коридору», була розстріляна. За офіційними даними військової прокуратури, при виході з Іловайська загинули 366 осіб, 429 отримали поранення, 300 потрапили в полон, 158 пропали без вісті. Олександра Глядєлова було поранено 21 серпня 2014 року. 
В НОВИНИ Фото на память відкриття виставки Іловайськ 2014 2 Виставку представляв Андрій Поляков, голова правління військово-В НОВИНИ Фото на память відкриття виставки Іловайськ 2014 1 патріотичного об'єднання учасників бойових дій «Справедливість», боєць батальйону «Донбас», учасник іловайських подій. Були присутні ветерани АТО Юрій Оношко та Василь Мишастий. Головними слухачами й гостями на презентації були учні 8-9 класів школи №2. Андрій розповідав про кожну подію та кожну людину на фото. І хоча, за останні роки виставку побачили тисячі людей і вона була презентована в багатьох містах, але в своїх розповідях він переживав все з початку. По завершенню заходу міський поет Михайло Мілян, читав свої вірші, словами одного з них хотілося б завершити: «Пишаюсь тим, що є такі сини у тебе, наша ненька Україна».
                                                    
 

Як ми творили Новорічні дива

  4 січня у міському Палаці культури та дозвілля відбувались справжні Новорічні дива. На гостей чекала театралізована розважальна програма з майстер-класами, конкурсами, казками та розвагами.
Нд Рівно о 10-ій годині для малечі і дорослих розгорнули свої скатертини і відкрили таємничі кошики з різними цікавостями вправні дівчата-майстрині.  І закипіла робота. 
На майстер-клас «Медова свічка» запрошувала Ольга. Свічка – джерело життя і світла, символ тепла і затишку, домашнього вогнища. Здавна без неї не обходилось жодне свято. Сьогодні всі присутні мали можливість створити свою Різдвяну свічку. Виготовлена власноруч і творчо прикрашена свічка стала кожному гарним сувеніром і поєднала у собі чари українських традицій, тепло дитячих долонь і незабутній запах меду.
  «Об’ємні 3D сніжинки» і гірлянди «Сніговичок» вчила робити майстриня Альона. Традиційно до новорічних свят люди прикрашають оселі і помешкання різноманітними яскравими гірляндами. Для Новорічні дива гірляндв макарони  створення зимової казкової атмосфери можна використати як придбані предмети, так і виготовлені власними руками. І сьогодні за допомогою кольорового паперу, звичайного олівця і ножиць діти робили незвичайні прикраси для різдвяної ялинки.
Новорічні дива Обємні сніжинки  Найнезвичайніші прикраси для ялинки «Гірлянди з макаронів» робили діти з майстром Аліною. Макарони – це не лише смачний гарнір, але й відмінний матеріал для створення різних саморобок своїми руками. З них можна робити браслети і намиста. Вони легкі у обробленні, доступні у великій кількості і у різноманітних видах. Дітям «макаронне рукоділля» прийшлося до вподоби і вони старанно в’язали на мотузочок різнокольорові макаронні бантики.
  На новорічні майстер-класи «Новорічні вироби з паперу» та «Мерцішор з ниток» юних талантів запросили майстрині - Вікторія та Алла. Діти з кольорового паперу своїми руками майстрували символи 2020 року - ялинку та мишку зі шматочком сиру! З кольорових ниток зв’язували святкові сувеніри-мерцішори.
 Кожна дитина на згадку про «Новорічні дива» виготовила собі сувенір, отримала гарний настрій і задоволення!
   

Запрошуємо!

1577360085821 афиша

Открылась выставка «Новогоднее сияние»

 Стало доброй традицией ежегодно в городском краеведческом музее к Рождественским и Новогодним праздникам открывать выставку елочных украшений, проводить для детей и взрослых тематические экскурсии и мастер-классы. 
Открытие выставки Новогоднее сияние в Константиновском музее 2019 В этом году 19 января на День Святого Николая прошла презентация выставки «Новогоднее сияние», на которой экспонируются игрушки местного производства, выполненные талантливыми мастерами-стеклодувами и художниками фабрики майоликовых и зеркальных изделий. Мы можем проследить историю Константиновских игрушек от самых первых, из толстого стаканного стекла, изготовленных в 50-х годах ХХ ст., до больших хрупких тонкостенных шаров, верхушек и объёмных причудливых мордашек с ручной росписью, которыми была украшена городская ёлка в 2000 году. 
 В экспозиционном зале Константиновскими игрушками украшенафотозонакрасавица ёлка. А самые эксклюзивные украшения расположились в витринах. Выставка включает и такие тематические изюминки как коллекции Дедов Морозов и Снегурочек, новогодних художественных и фото-открыток. Оформлена интересная фото-зона «у камина» с ёлочкой украшенной авторскими игрушками художницы, выпускницы  Константиновской школы искусств, Ольги Сабадин.
 Яркой и впечатляющей стала часть выставки, где представлены новогодние елочные украшения, сделанные руками, как взрослых, так и самых маленьких мастериц нашего города. Учитель трудового обучения Константиновского лицея Ирина Шепель представила новогодние игрушки, выполненные в технике шитья и вязания. Социальные работники Людмила Ломизова и Рита Шак показали вышивку, как традиционную, так и объемную в виде шаров Тэмари. Участвуют в выставке и музейные сотрудники. Ольга Корзюкова и Алена Микаилова пополнили экспозицию яркой новогодней вышивкой  и сверкающими шарами из фоамирана. 
новорічне сяйво дитяча творчість Особенно порадовали и заставили влюбиться в свои поделки юные Новорічне сяйво віткриття Школа 8мастерицы кружка «Народное творчество» под руководством Гулий Людмилы Григорьевны. 
Кульминационной частью открытия выставки стало вручение грамот и сладких призов от Святого Николая талантливым и самым  юным рукодельницам.
 В этот же день для учащихся 5-го класса школы №6 был проведен мастер-класс «3D снежинки». Ребята из цветной бумаги творили объемную снежинку. Никто не ушел в этот праздничный день без подарка!
 

Зустріч у музеї до Дня вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС

                                                                                                                   Два кольори, два кольори. 
                                                                                                                   То не любов і не журба як в пісні. 
                                                                                                                   Свої Чорнобиль має кольори:
                                                                                                                   Весна і сонце – до, і горе – після.
 
 Чорнобиль! Кому в світі невідоме це слово.
 Як це було? В ніч на 26 квітня 1986 року на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції відбулась найбільша в історії атомної енергетики аварія. Вона стала не тільки трагедією, але й уроком всьому людству Землі, який показав, що ядерна енергія, вийшовши з під контролю людини, не визнає кордонів, не щадить нічого живого.
 Генеральна асамблея ООН в 2003 році підтримала ініціативу України і об’явила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. В Україні 14 грудня відзначають ще одну дату - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, адже лише завдяки мужності ліквідаторів, які виконали безпрецедентні за своїм масштабом і складністю роботи по екстреному усуненню наслідків аварії, вдалось уникнути більш трагічних наслідків. Серед спеціалістів, які виконували основні роботи в зоні відчуження, були і наші костянтинівці: пожежники, міліціонери, водії, медики, військовослужбовці. 
Костянтиніці-ліквідатори і учні ЗОШ 9. Костянтинівський музей. 12.12.2019  13 грудня до музею завітали учні школи №9 на зустріч з людьми, які своєю мужністю, біллю, життям врятували світ від страшної біди - це члени ГО «Костянтинівська спілка «Інваліди Чорнобиля» Дерека Олександр Михайлович, Чудайкін Володимир Львович, Воробйов Володимир Олександрович, Наріжний Геннадій Олексійович, Астапов Анатолій Андрійович, Караянц Роман Юрійович, Хотенков Олександр Олександрович.
 Вони, ліквідатори! Досвіду та навичок боротьби з радіаційним лихом набули вже там, у Чорнобилі, полишивши натомість на тій землі частку свого власного здоров’я. Всі дні на службі були сповнені самопожертвою. Про ті трагічні події 33-річної давнини кожен з них береже в пам’яті щось своє, особисте, але в одному спогади співпадають - це враження про мертве місто, про школи, дитячі садочки, крамниці та житлові будинки, в яких не звучать людські голоси. Ліквідатори бережуть в серці пам’ять про друзів, з якими ділили тяготи чорнобильських вахт і які вже пішли. Саме цими спогадами ділились ліквідатори зі школярами. Час народжує героїв! 
 



Константиновский городской краеведческий музей Copyright © 2014
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.