Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Меню

Поиск

Вход на сайт

Attractive prices for high efficiency furnace venting at valucomm.net

Комментарии

До 80-річчя з дня народження. Василь Стус: Дорога долі

фото стус  6 січня виповнилося 80 років з дня народження українського поета, прозаїка, дисидента Василя Семенович Стуса, одного з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників.
 Народився він 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Вінницької області в багатодітній селянській сім’ї. Наприкінці 30-х Стуси переселилася на Донбас. У 1944 - 1954 роках навчався у Донецькій школі № 265. Вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. Закінчивши навчання з червоним дипломом, працював викладачем української мови й літератури в сільській школі Кіровоградської області. В 1959 р. у «Літературній Україні» опублікував свої перші вірші з напутнім словом Андрія Малишка. На початку 60-х працював літературним редактором газети «Соціалістичний Донбас» тоді і вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії наук УРСР у Києві із спеціальності «Теорія літератури». За час навчання підготував першу збірку творів «Круговерть», написав низку літературно-критичних статей.
 У вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом закликав засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в СРСР.

 За участь у цій акції його відраховано з аспірантури. У різний час працював у Центральному державному історичному архіві, на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро, навіть старшим інженером у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР. Але не переставав писати відкриті листи до Спілки письменників, Центрального Комітету Компартії, Верховної Ради в яких критикував систему порушення прав людини, протестував проти арештів своїх колег. На початку 1970-х приєднався до групи захисту прав людини.
 Його звернення у вищі партійні інстанції з протестами проти порушення прав людини і критичними оцінками тогочасного режиму спричинили арешт у січні 1972 року, впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку «Час творчості».
 На початку вересня 1972-го київським обласним судом за звинуваченням в «антирадянській агітації й пропаганді» Стус був засуджений до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Весь термін ув'язнення відбував у таборах Мордовії. Більшість віршів, написаних у таборі, були вилучені і знищені, лише деякі вдалося переправити на волю. Наприклад, Василь Овсієнко, співв'язень Василя Стуса в зонах особливого режиму на Уралі, в своїй пам'яті виніс немало його віршів.
 Повернувшись восени 1979 року до Києва, приєднався до Гельсінської групи захисту прав людини. У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений до 10 років примусових робіт і 5 років заслання. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями кілька разів оголошував голодування. Помер 4 вересня 1985 р. Був похований на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району Пермської області. 19 листопада 1989 року завдяки клопотанням рідних і однодумців, поета разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі селища Кучино, перепохований в Києві на Байковому кладовищі.
 У 1991 році Василя Стуса посмертно відзначено Державною премією ім. Т. Шевченка за збірку поезій «Дорога болю» (1990), а 26 листопада 2005 року присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.
 Українці шанують пам’ять поета, у багатьох містах встановлені пам’ятники та меморіальні дошки, його ім’ям названі школи, вулиці і сквери. На його вірші ставили вистави Львівський молодіжний театр і Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки. Твори Стуса внесені до шкільної програми з української літератури. У 1989 році засновано премію імені Василя Стуса.
 25 січня 2005 року Василь Овсієнко, учасник Гельсінкського руху опору, учасник перепоховання О. Тихого, Ю. Литвина і В. Стуса, приїждав до Костянтинівки. Під час зустрічі з громадськістю, подарував музею два тома киги спогадів про в'язнів сумління "Світло людей". "Не кладіть книжки до сховища, - сказав Василь Васильович, - нехай їх читають Ваші відвідувачі і світло видатних людей проливається їм".
 Влітку 2017 року у музеї експонувалась пересувна виставка Національного музею імені Т. Шевченка «Василь Стус: дорога долі». Відкривав виставку дослідник творчості батька, літературознавець Дмитро Васильович Стус, який дав змогу глибше зрозуміти сутність діяльності і сутність людини - Василя Стуса, Великого Сина України.

Див. Презентація виставки «Василь Стус: Дорога долі»

 

                                                                                                                                                               

Приглашаем зарегистрироваться и оставить комментарии




Константиновский городской краеведческий музей Copyright © 2014
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.