Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Поиск

Вход на сайт

پوکر با درگاه شتاب سایت پوکر آنلاین ایرانی و خارجی . judi bola terpercaya . Покупайте в рассрочку бетон харьков на нашем сайте, со скидкой. hudenkie.com

Комментарии

logo2

Відомі костянтинівці - Олекса Тихий

                                                                                                            До 30-річчя Незалежності України
Олекса Тихий в юності - відомі костянтинівці Відомі костянтинівці - Олексій Іванович Тихий
   (27.01.1927 - 06.05.1984)
 
 Педагог, мовознавець, правозахисник, дисидент, один з засновників Української Гельсінської групи. емблема вертилальна Виступав на захист української мови.
Народився на хуторі Іжевка Костянтинівського району, нині село Іжевка Костянтинівської міської територіальної громади Краматорського району  Донецької обл., Україна 
 Закінчив філософський факультет МДУ ім. Ломоносова, викладав у декількох школах Донецької і Запорозької областей. Визнавав тільки мирні способи донесення владі своїх поглядів.
18 квітня 1957 на основі ст. 54-10 ч. 1 Кримінального кодексу УРСР «за антирадянську агітацію і пропаганду» і «наклеп на КПРС і радянську дійсність» засуджений судом на 7 років таборів і 5 років позбавлення громадянських прав. Приводом для засудження послугував лист до Верховної Ради УРСР і стаття в газету, в яких Тихий засуджував введення радянських військ до Угорщини і критикував радянську виборчу систему.
 У 1972 р. надсилав статтю в газету «Радянська Донеччина», лист «Думки про рідний донецький край» голові Президії Верховної Ради УРСР С. Грушецькому.
 В листопаді 1976 р. у числі десяти ввійшов до Української групи сприяння виконанню гельсінських угод, підписавши її Декларацію і Меморандум.
 В лютому 1977 року був заарештований. Виїзний суд над Миколою Руденко і Олексою Тихим відбувся влітку в Дружківці.  
 Тихого Олексія Івановича по частині 2-й ст. 62 КК УРСР «Антирадянська агітація і пропаганда» засудили до позбавлення волі на десять років з наступним засланням на п’ять років – з відбуванням покарання в виправно-трудовій колонії особливого режиму та визнали особливо небезпечним рецидивістом.
 Помер в тюремній лікарні.  
 19 листопада 1989 року прах Олекси Тихого перепохований на Байховому цвинтарі в Києві поруч з прахом Василя Стуса і Юрія Литвина.

Тобі, Україно!


Источник: http://www.workwebsite.ru/joomla/plugins/allvideos.html

  На стадіоні "Металург" міста Бахмут кращі спортсмени  Донеччини привітали Україну з Днем Незалежності!

Відомі костянтинівці - Василь Суярко

Василь Суярко 2020 відомі костянтинівці                                                  До 30-річчя Незалежності України
 
 
Відомі костянтинівці - Василь Григорович Суярко
 
 Український  геолог, доктор геолого - мінералогічних наук, професор, академік Академії наук Вищої емблема вертилальна школи України та Української нафтогазової академії. Громадсько-політичний діяч. Член Донецького відділення  Наукового Товариства імені Шевченко.  Лауреат премії імені В. Н. Каразіна.
 Народився 25 травня 1949 року у м. Костянтинівка, Донецька область.
 У 1967 році почав навчання у Дніпропетровському гірничому університеті. У 1973 р. закінчив геолого-географічний факультет Ростовського державного університету. 
 У березні 1990 року разом з відомими представниками української інтелігенції підписав опублікований в газеті «Літературна Україна» «Маніфест Демократичної партії України».
 Суярко Василь Григорович є автором понад 150 наукових праць включно з 9 монографіями та 8 підручниками та навчальними посібниками.  Учасник проекту  «Українська гірнича енциклопедія» (2004-2013рр.).
Має талант художника  – його пензлю належать  понад 40 пейзажів і жанрових картин.
Бажаємо Василю Григоровичу міцного здоров`я та творчого натхнення!

Відомі костянтинівці - Польовий Ренат Петрович

                                                                                                                   До 30-річчя Незалежності України
Польовий Ренат відомі костянтинівці
 
 Відомі костянтинівці - Польовий Ренат Петрович                                      (06.10.1927 – 17.09.2008)
  
 Український письменник і краєзнавець, інженер-винахідник, колишній політв'язень, член Української емблема вертилальна Гельсінської Групи.
 Мешкав у Костянтинівці з серпня 1953 року по вересень 1972 року. Працював скловаром на заводі скловиробів. Закінчив вечірній технікум та вечірній інститут за фахом інженера-механіка, працював конструктором, механіком, технологом. Розробив і впровадив кілька високоефективних винаходів із технології виробництва скляного волокна. Працюючи на заводі, зазнавав критики начальства за вживання української мови. 
 За своє життя Ренат Польовий здійснив 93 винаходи, написав 72 технічні статті у галузі виробництва скляних волокон. Його винаходи впроваджували в багатьох розвинених країнах світу. 
 Отримуючи чималі кошти за раціоналізаторсько-винахідницьку діяльність, Ренат Польовий щедро жертвував їх на охорону пам'яток української архітектури.
 За свій кошт видав багато книжок, зокрема і роман Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр», автор книжок «Моя боротьба. Спогади», «Кубанська Україна» і «Кобзарі в моєму житті».
 Багатолітній учасник хору «Гомін». Герой посмертної книжки «Тиха війна Рената Польового», упорядник донеччанин Роман Коваль.

До 30-річчя Незалежності України - відомі костянтинівці

Юрій Ряст Костянтинівський поет                                                                До 30-річчя Незалежності України
 
 
Відомі костянтинівці - Юрій Валентинович Каверін - Ряст
 
 
 Поет, журналіст, перекладач, член Національної Спілки Письменників України з 2004 року. Поетична емблема вертилальна творчість Юрія Ряста була відзначена літературною премією НСПУ «Благовіст».
 Народився 18 лютого 1945 року на хуторі Неліпівка Костянтинівського району, нині Іванопільський старостинський округ Костянтинівської територіальної громади, Донецької області, Україна.
 З 1978 року, після закінчення філологічного факультету Донецького державного університету, вчителював на Донеччині. Два роки викладав українську мову і літературу в Артемівському СПТУ № 7. Потім переїхав на Київщину. Працював викладачем, журналістом у всеукраїнській газеті «Сільський час», в Музеї народної архітектури та побуту України. Тривалий час працював журналістом і редактором у засобах масової інформації та видавництвах України. Упродовж багатьох років був одним з найактивніших студійців літературного об’єднання «Радосинь».
 Ряст - літературне псевдо Юрія. Він є автором поетичних книжок: «Мати і сонях», «Многії літа», «Яворовий дощик», «Курай»; перекладів книжок А. Білецького «Міфи Далекого Сходу», М. Алекберлі «Хотинська війна» (1621 р.)» (у співавторстві), Е. Асанової «Я навчаюся читати» (поетична абетка кримськотатарською і українською мовами). 
 Помер у Києві 17.09.2014

Таємниці України для тебе


Источник: http://www.workwebsite.ru/joomla/plugins/allvideos.html

  КЗК «Костянтинівський міський краєзнавчий музей» взяв участь у міжнародному культурно-соціальному проєкті Всеукраїнському конкурсі «Таємниці України для тебе».

Національна заслужена капела бандуристів України ім.Г.Майбороди у Костянтинівці

Капкла бандуристів у Костянтинівці Унікальний мистецький колектив зі сторічною історією - Національна заслужена капела бандуристів України ім.Г.Майбороди приїздить до Костянтинівки з концертною програмою «О, Україно! О, рідна Ненько!», в яку увійшли найкращі твори колективу за останні роки.  
  Національна капела бандуристів є найяскравішим представником української самобутньої культури та має неповторну творчу особливість – це чоловічій хор з 50 артистів, що співають і одночасно грають на бандурах. Філігранна відшліфованість кожної пісні, чи то народної, чи навіть сучасної української естради не може не вражати, не заворожувати глядачів.  
 Концерт відбудеться згідно Указу Президента "Про відзначення 30-ї річниці Незалежності України" та підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України.  
 Отже, не пропустіть, 2 серпня, Палац культури та дозвілля м.Костянтинівка, 18:00. ВХІД НА КОНЦЕРТ БЕЗКОШТОВНИЙ!
  Також нагадуємо, що для запобігання поширенню інфекції covid-19 глядачі обов'язково повинні мати з собою маски.
 
Посилання на відео колективу:
 

Моя земля - це Україна! до 7-ї річниці з Дня звільнення Костянтинівки від сепаратистських угруповань

 5-го липня виповнюється 7-м років з дня визволення ЗСУ  від сепаратистів північних міст Донецької області - Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка. 
 Костянтинівка була окупована через два тижні після того, як у Слов'янську з'явилися перші озброєні люди у камуфляжі. 28 квітня бойовики захопили Виконком та відділ міліції міста Костянтинівка. 
 Важливою подією того часу був бій за костянтинівську телевежу. 03 травня загін спецназу ЗСУ з 15 бійців отримав завдання взяти під контроль телевежу на південному сході Костянтинівки. Мета операції - запобігти відключенню українських телеканалів. Операція почалась близько 18.00, але не досягла мети і близько 20.30 українські телеканали зникли. 
 Звільнення міста Костянтинівка відбулося лише через два місяця на початку липня.
5 липня 2014 виконком костянтинівка   5-го липня 2014 року о 13-00 за київським часом бійцями-розвідниками другого батальйону Національної гвардії над міськрадою Слов'янська був піднятий прапор України. Того ж дня передові сили Нацгвардії  увійшли до міст Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка. Першими йшли розвідники і сапери, за ними  військові підрозділи.
  5 липня 2014 року  місто Костянтинівку залишили сепаратистські формування. 
 7-го липня над будинком міськвиконкому розвідниками 46-го добровольчого батальйону «Донбас» був піднятий прапор України. 
  Разом з 46 батальйоном  в місто увійшов 34 батальйон територіальної оборони «Кіровоград», пізніше перейменований на «Батьківщина».
  Відтоді щороку  мешканці звільнених міст, а  з ними і вся Україна святкують день, коли українські військові звільнили від сепаратистів частину Донецької області. У містах проходять святкова хода,  мітинги, концерти, вшанування пам’яті загиблих. Однак, місцеві жителі розуміють, що поруч триває війна і багато міст ще  треба повернути до України.
 

Ім’я на граніті

Імя на граніті. З історії Костянтинівських памяток  Братська могила радянських воїнів Південно-Західного фронту. Місце розташування: вул. Незалежності, 254, сквер ім. Т.Г.Шевченка
  У сквері ім. Т.Г. Шевченка встановлений пам’ятник воїнам 135-ї та 39-ї танкових бригад, які загинули 1943 року у боях за визволення міста Костянтинівка від нацистських загарбників. 135-та ТБ була сформована з 13 березня по 16 липня 1942 року, 39-та ТБ  сформована у січні 1942 року. На час боїв у 1943 році командиром 135-ї ТБ  був підполковник Безнощенко Михайло Захарович, командиром 39-ї ТБ – підполковник Беспалов Степан Іванович.
  Бої за визволення Костянтинівки велись 05 вересня 1943 року. 135-та ТБ вперше у своїй історії вела бої у нічних умовах. Наказом Верховного Головнокомандуючого 08.09.1943 року 135-їй ТБ, яка відзначилась у боях за наше місто, було присвоєно найменування «Костянтинівська».
 Для увічнення пам’яті загиблих танкістів при визволенні Костянтинівки і інших міст Донбасу у 1954 році на постаменті встановили бойовий танк Т-70, один з таких, що першими увійшли до міста у вересні 1943 року. 
 У 1981 році  пам’ятник був реконструйований.  На могилах перед постаментом укладені сім гранітних плит з прізвищами танкістів, що загинули у тих боях:
• Гвардии майор Акопов П. П. (1908 – 1943 гг.) – 135 ТБ
• Старшина Лесняк А. П. (1918 – 1943 гг.) -    39 ТБ
• Рядовой Полтавец Н. Ф. (1908 – 1943 гг.) -  135 ТБ
• Майор Лукьяненко М. Г. (1909 – 1943 гг.); - 135 ТБ
• Полковник Демещенко А. Д. (1908 – 1943 гг.) - 39 ТБ
• Капитан, трижды орденоносец Патрушев П. Ф. (1916 – 1943 гг.) -  135 ТБ
• Старший сержант Наумов В. С. (1913 – 1943 гг.). -  135 ТБ
   Біля монументу росте береза, яку посадив генерал-майор танкових військ Безнощенко М.З. у 1975 році, коли приїжджав  до Костянтинівки  на святкування  30-річчя з Дня Перемоги.

Заповідними стежками нашого краю


Источник: http://www.workwebsite.ru/joomla/plugins/allvideos.html

 

Мандруємо Донеччиною - заповідні природні зони Костянтинівської МТГ

 
Клебан-Бик   Для школярів розпочались довгоочікувані канікули. Як же провести їх цікаво і корисно? Авжеж відправлятись у подорож!
  Наш край має унікальні природні перлини: «Балку Кравецьку»,    «Дружківські скам'янілі дерева», «Крейдяні Білокузьминівські скелі", відслонення «Клебан - Бик», які входять до Регіонального ландшафтного парку «Клебан – Бик».
 На Вас чекають чудові краєвиди:  рослини українського степу, несподівані зустрічі із симпатичними звірятами і птахами, багато сонця і теплі річки. 
    Пізнаємо рідний край подорожуючи!

до Всесвітнього дня Довкілля

середовище 2 Сьогодні, 04 червня, в краєзнавчому музеї пройшов захід до  Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища.
  На зустріч були запрошені люди, які безпосередньо займаються середовище  3  збереженням і охороною довкілля у   нашому регіоні – директор Покровського лісового господарства Олійник Сергій Миколайович, представники РЛП "Клебан-Бик" Керносенко Тетяна, Семеніхіна Галина та Дубова Аліна. Також серед гостей були представники ГО "Костянтинівський Центр Учасників Бойових Дій та Волонтерів АТО", ГО "Гайдамацький Простір", представники поліції, капелан, ієрей Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського Володимир Кутузов. Ще один учасник нашої бесіди живе у столиці, але частка його серця належить Донеччині – Василюк Олексій. Еколог, зоолог, природоохоронний і громадський діяч, автор книг, довідників, публікацій, і голова ГО "Українська природоохоронна група".
  Олійник Сергій Миколайович зазначив про важливість збереження лісу. В онлайн-бесіді Олексій Василюк нагадав про унікальність природи Донецького регіону, і про те, як важливо зберегти все те, що дарує нам природа. Провідний фахівець з екологічної освіти Семеніхіна Галина та начальник відділу  рекреації та екологічної освіти РЛП "Клебан-Бик" Керносенко Тетяна розповіли присутнім про красу ландшафтного парку і про те, як науковці займаються охороною природи у Костянтинівській громаді.
  Дякуємо всім, хто долучився до нашого заходу!

Зіркові гості ТСН 1+1 у краєзнавчому музеї

  2 і 3 червня до краєзнавчого музею завітала ведуча ТСН 1+1 Марічка Падалко зі своєю знімальною групою.Марічка ПадалкоМарічка Падалко у костянтинівському краєзнавчому музеї

Пам'ять на життя

Фото 1 2 червня у краєзнавчому музеї відбулась презентація та почала свою роботу пересувна виставка «Пам’ять на життя», присвячена 35-м роковинам  Чорнобильської трагедії. 
 На виставці представлено близько 60-ти робіт в різноманітних техніках – вишивання, живопис, петриківський і вітражний розпис, бісерне ткацтво, ручне плетіння, декупаж. Центральною частиною виставки стали семплери селищ Чорнобильської зони.
  В презентації взяли участь її організатори Світлана Відкриття у Костянтинівському музеї виставки Пам'ять на життя Кравченко – член Національної  спілки народних майстрів України, засновниця та керівниця Бахмутської творчої майстерні «Оберіг», Лариса Азімова - керівниця народного аматорського колективу студії-клубу «Слов’яни» м. Слов’янськ, член Національної спілки народних майстрів України. Були презентовані роботи авторів - художників, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва з міст Слов’янськ, Бахмут, Севастополь. 
  На відкритті виставки почесними гостями були костянтинівці-ліквідатори члени ГО «Костянтинівський Союз «Інваліди Чорнобиля». На відкриття прийшли представники ГО «Костянтинівський центр учасників бойових дій і волонтерів АТО», ГО «Гайдамацький простір», працівники дитячої бібліотеки, молодь міста.
  Виставку можна відвідати з 02.06 до 19.06. Запрошуємо всіх бажаючих!!! 
 

Музейні історії: Ретро-меблі – Буфет

буфет На початку XVIII ст. реформи Петра І сприяли тому, що у побуті  з’являється все більше нових елементів домашньої обстановки. Разом з ними ввійшли в ужиток іноземні слова, якими називались ці предмети меблів: трюмо, комод, етажерка.
 Набули популярності і зручні шафи для посуду, які італійці називали «буфетті», а французи «бюффе». Слід замітити, що саме слово «буфет» було запозичене французами з середньовічної латини і протягом віків набуло декілька значень. 
 Наприклад, у Франції буфетом називали особливу шафу, в якій зберігався цінний фарфоровий та срібний посуд. Саме тому буфети мали декілька відділень з дверцятами і замками.    
 Меблі стали такими затребуваними, що для них відводили спеціальну кімнату – буфетну. Пізніше так стали називати невеликий заклад, де можна було нашвидку перекусити. 
 Згодом буфети набули такого вигляду, який зберегли до сьогодення і який виявився виключно раціональним. Це багатофункціональні меблі, що складаються з двох шаф -  нижньої тумби з розпашними глухими дверцятами, висувними ящиками і верхньої шафи зі скляними або дзеркальними дверцятами, проміжок між шафами слугував стільницею і використовувався для викладки страв і їх сервіровки перед подачею на стіл.
 Саме такий буфет прикрашає експозицію музею. Його виготував у 1954 році робітник заводу «Автоскло» Шинков Олександр для своєї родини.   Потім буфет перейшов до Казначеєвої Н.Ф., яка у 1990 році передала його до музею. Красиві дрібнички, розставлені на полицях, привносять у приміщення комфорт, тепло, затишок і відтворюють інтер’єр кімнати сер. 50-х років минулого століття.



Константиновский городской краеведческий музей Copyright © 2014
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.