Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Поиск

Вход на сайт

پوکر با درگاه شتاب سایت پوکر آنلاین ایرانی و خارجی . judi bola terpercaya . https://13.229.168.91 hudenkie.com;viagra without doctor prescription usa;smoke cannabis oil;what is the price of generic viagra in mexico

Комментарии

logo2

Вітаємо з новим 2020 навчальним роком!

день знань

до 150-річчя Костянтинівки

отихий

"Музейний дворик: майстер-клас "Макаронне намисто"

майстер-клас у музейний дворик МУЗЕЙ Костянтинівка  29 серпня у «Музейному дворику» діти дізналися, що макарони – це не лише смачна їжа, але й чудовий матеріал для створення МУЗЕЙ Костянтинівка майстер-клас у музейному дворику різноманітних прикрас власноруч. 
  Малеча захоплено майструвала різнокольорові макаронні намиста, браслети й брелоки. Макаронне рукоділля допомагає розвити дрібну моторику рук, а також відіграє важливу роль у розвитку творчих здібностей.
 Цікавим наш майстер-клас виявився не лише для дітей, але й для батьків і бабусь. Наприкінці заходу кожна дитина  забрала з собою виготовлену нею прикрасу.
   Чекаємо на Вас наступної суботи, 5 вересня, у парку культури та відпочинку на святкуванні дня міста Костянтинівки!

"В пам'ять про захисників України: Пономарьов Олександр Олександрович"

Фото Пономарьов Олександр Олександр  Пономарьов народився 23 квітня 1974 року в Костянтинівці. Навчався в середній загальноосвітній  школі №16.  Професійну освіту отримав  у Горлівському автотранспортному технікумі. 
 В 1993-1994 роках проходив службу в Збройних Силах України. Військову  службу  в ЗСУ закінчив у званні  гвардії сержанта. 
Працював в різних структурах: Костянтинівському міському відділі внутрішніх справ, на заводі Скловиробів, в охоронних структурах міста. Захоплювався спортивними іграми, екстремальним туризмом.
 З березня 2015 року мобілізований до лав ЗСУ, працював у військкоматі. З травня 2016 р. добровольцем пішов захищати  Україну. Воював на передовій на Світлодарській дузі. Служив в 54-й окремій механізованій  бригаді  командиром взводу.  В кінці серпня попав під обстріл, отримав осколкове  поранення. Помер 26.09.2016 року від отриманих ран у Харківському шпиталі. Похований на цвинтарі Першотравневого посьолка. У Олександра залишилась дружина, дві дочки, рідний брат. 
 6 грудня 2016 р. до Дня Збройних Сил України на будівлі ЗШ №16, де навчався Олександр, була встановлена меморіальна дошка.
 У квітні 2017 р. Указом Президента України від 10.03.2017 р. за  № 58/2017 нагороджений Орденом «За мужність» Ш ступеня  посмертно. 
 

"В пам'ять про захисників України: Костін Андрій Андрійович"

скрин костин    Андрій Костін народився 12 серпня 1997 року. Навчався в школі №15, закінчив Костянтинівський професійний ліцей.   
   Він був звичайною людиною, любив життя, мріяв, мав багато планів. Але коли настав вирішальний для країни момент, він віддав своє життя заради мирного неба для кожного з нас. Він став військовослужбовцем, солдатом, стрільцем-зенітником 54-ї Окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, що базується у місті Бахмут. 
   Андрій  загинув 18 березня 2017 року від кульового поранення  під час несення служби у селищі Відродження Бахмутського району. Похований на Сантуринівському цвинтарі.
    Важкі часи дають нашій країні достойних людей, яких ми не помічаємо у повсякденному житті. Тож варто пам’ятати, що героями на народжуються, а стають завдяки своїм вчинкам. 
   54 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України, в якій служив Андрій,  у травні 2020 року Указом Президента України присвоєне почесне  "імені гетьмана Івана Мазепи" та надалі іменувати її - 54 окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ Збройних Сил України
 

Логотип Дня міста Костянтинівки 2020

Логотип Дня міста Костянтинівка 2020

Друзі, голосуємо!

проголосуй за рокик к 150-летию КонстантиновкиТретій етап конкурсу відео-робіт «Вітай на всі 150!»: оцінювання робіт мешканцями міста шляхом Інтернет – голосування. Термін голосування з 12.08.2020 ( з 00.00 годин) до 01.09.2020. (до 24.00 годин).
Голосування відбувається на «YouTube» каналі Костянтинівської міської ради за посиланням:https://www.youtube.com/watch?v=A_8AS-WDp44&list=PLXqE59P6AZN--1aEcpguiiOyaPisj74es, шляхом виставлення лайків (якщо Вам сподобалося відео, то ставимо лайк ).
 

Дата відкриття міського музею

У Костянтнівці відкрився музей

Історія виникнення свята Дня міста та його емблема

 
   У 1984 році міським керівництвом вперше було прийнято рішення щорічно відзначати у третю суботу вересня День Костянтинівки на загальноміському рівні. Ідейною натхненницею та керівницею творчої групи з підготовки свята була Криворучко Клавдія Григорівна.
   Серед об’явлених літературних, історичних, конкурсів художньої самодіяльності, дитячого малюнка та см2 технічної творчості, фотовиставок, легкоатлетичних змагань був і творчий конкурс на розробку емблеми Дня міста.
см1 П’ятнадцять професійних художників з промислових підприємств і аматорів представили свої роботи на конкурс, але відібрана одна - найкраща. Її автором був робітник заводу скловиробів В’ячеслав Іванович Сасін.
    А тепер кілька слів про емблему. З кожним роком зростали виробничі потужності промислових підприємств міста і все більш актуальною поставала проблема охорони навколишнього середовища від забруднення. Тому автор вибрав для емблеми ідею, сутність якої полягала у зверненні до костянтинівців охороняти навколишнє середовище.
  На білому фоні обрамленому червоною і блакитною смугами рука людини, де на долоні розмістились основні види виробництв – хімія, металургія, скло та будівельна індустрія. А зверху розкинувся кленовий лист зі світлими хмарами. Це і є символ емблеми «Містам – чисте повітря».
   До кінця 80-х - початку 90-х це зображення уособлювало загальноміське свято Дня міста. 
 

Історія гербу Костянтинівки

 
 
У 1981 році Костянтинівка ввійшла в число міст зі стотисячним населенням, тому виникла необхідність мати свою символіку – герб міста.
герб3Перший герб був розроблений робочим пляшкового  заводу Борисом  Петровичем Рубаном і затверджений рішенням міськвиконкому 18 листопада 1981 року. На гербі були стилізовано зображені основні галузі промисловості міста.
Історична ситуація, що змінилась після отримання Україною герб1 незалежності, вимагала нової офіціальної символіки міста.
 Другий герб розробив Микола Стародубцев герольдмейстер, член Королівського геральдичного товариства Шотландії і правління Українського геральдичного товариства. Центральним елементом нового гербу стало символічне зображення фонтану, кришталеві чаші якого були виготовлені костянтинівськими майстрами для Всесвітньої виставки 1939 року в Нью-Йорку. Герб був затверджений рішенням міськвиконкому 15 грудня 2000 року.
 

Музейні історії: Різьблений футляр до ювілею

 
дк1 В фондах краєзнавчого музею зберігається дерев’яний футляр  для святкового вітального адресу, обрамлений контурним та об’ємним різьбленням, подарований міському музею мешканцями міста у 1970 році з нагоди святкування 100-річного ювілею Костянтинівки.
 
 
 
 
 
 
 
 

Увага! Конкурс!

 
 

Події Української революції: Костянтинівка, січень 1919. Пам’ятник 13-ти розстріляним робітникам

             Передмова: Бельгійськими підприємцями наприкінці ХІХ ст. була придбана земельна ділянка. [1]
«У 1897 році побудували пляшковий завод, на якому працювали 1200 робітників. Завод мав 4 великі ванни і виробляв пляшки зеленого, темно-зеленого, жовтого і напівбілого кольорів. Річне виробництво становило 40 млн. пляшок для різноманітних напоїв: горілки, вина, пива, шампанського, а також банки для варення, аптечний посуд, скло для фотографічних пластинок.» [2]
 Буремні революційні події 1917-1921 років не оминули і Костянтинівку, більшість населення якої складав робітничий клас. В Донбасі на початку січня 1919 року тривали бої між частинами Червоної армії та загонами білогвардійців. 
 У журналі «Забой» 30-х р. у статті «Із революційного минулого Донбасу» так описані ці події: «На ст. Константиновка однажды был перебит отряд белогвардейцев, а начальника гарнизона, бывшего пристава Зеленского, зарубили на куски. И белые жестоко отомстили. 13 января 1919 года, на броневике, белогвардейцы тихо подъехали к заводу, собрали всех рабочих, и через 10-го расстреляли 12 рабочих, в том числе мальчика баночника.» [3]
 До розстрілу було обрано сімнадцять робітників. Чотирьом вдалось вижити і врятуватись. Загинуло тринадцять чоловік[4], з них у братській могилі поховано одинадцять, двох родичі поховали на Новоселівському цвинтарі.[5] 
pamytnik Перший пам’ятник на братській могилі розстріляних робітників був встановлений не раніше 1923 і не пізніше 1925 років. [6] У 1923 році Центральний Виконавчий Комітет СРСР визначив головні елементи державних символів Радянського Союзу: сонце, серп і молот, девіз «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», які чітко видно на вказаному фото [7] датованому 1925 роком. 
 В краєзнавчий літературі [8,9,10,12] та паспорті на пам’ятник вказано, що пам’ятник був встановлений на братській могилі розстріляних робітників.   
 У 1936 році від робітників пляшкового заводу до Голови ВУЦВКа Г.І. Петровського надійшов лист, текст якого розміщений у книзі «История фабрик и заводов. Константиновский завод стеклоизделий. Очерки».[8] Там також ми можемо прочитати що, серед перелічених досягнень у перших двох п’ятирічках, в планах заводу до 20-річчя з дня Жовтневої революції, було намічено спорудження «пам’ятника-монумента «13-ти розстріляним». Були викладені основні бачення щодо тематики майбутнього пам’ятника.  А також прохання до Петровського виказати свою думку та дати вказівку з цього приводу.  
 Плани не збулися. Почалась Друга світова війна, а після важкі часи відбудови заводів та народного господарства. У 1952 році завод був повністю відновлений.
 У 1958 році пляшковий завод перейменований у «Завод скловиробів імені 13-ти розстріляних робітників». [8] Там же про час встановлення сучасного пам’ятника сказано: «У рік 50-річчя Радянської влади була реконструйована заводська площа, на якій зведений (1967р.) пам’ятник-монумент «13-ти розстріляним робітникам». [9]
пам 13 Макет пам’ятника був розроблений художником А.А. Павловським. [10] 
Автор пам’ятника - радянський і український скульптор-монументаліст Леонід Артемович Бринь.  Виготовлений Донецьким мистецько-виробничим комбінатом Художнього Фонду УРСР. [10]
 Замовник – Костянтинівський завод скловиробів ім. 13-ти розстріляних робітників. [11]
 Вигляд сучасного пам’ятника за деякими конструкційними елементами відрізняється від представленого на фото макету. 
 
 
Список фото, використаної літератури та скорочень:
 
1.Копія купчої, представлена в експозиції КМКМ, на придбання земельної ділянки для будівництва заводів. Складена 11 серпня 1895 року. Документ з бельгійської сторони підписаний Л. Ламбертом, П. Нобле, І. Сізле.
2.В. Лазебник. Сталь у степу. Погляд з України. Науково-популярне видання. АРТ-ПРЕС. Дніпро, стор. 183-189; 
3.Фотокопии Журнал Забой 1931-1935 г/в, стр.25. З фондів КМКМ;
4.В.П. Бондарь, Б.Н. Донцов, Костянтинівка. Історико-краєзнавчий нарис. Частина 1-а: 1870-1941, Донецьк, Облполіграфіздат, 1995р., стор. 49-50;  
5.Фото. Могила Колеснікова Марка Тимофійовича на старому цвинтарі Новоселівки, підсобного робітника заводу, розстріляного білобандитами у числі робітників заводу. (народився 30.12.1904 – загинув 13.1.1919). З фондів КМКМ;
6.Фото. Мітинг мешканців Костянтинівки, присвячений відкриттю пам'ятника 13-ти розстріляних робітників. Датування ім. 1923-1925 роки (З фондів КИКМ, ФС 55);
7.Фото.1 травня 1925 року на братській могилі. (З фондів КМКМ, НДФ 4109);
8.Белашов Б.І., Степанкевич В.І., Імені тринадцяти розстріляних робочих, Донецьк, «Донбас», 1972р., стор.6; 
9.Белашов Б.І., Клімов А.Н., Історія фабрик і заводів. Костянтинівський завод скловиробів. Нариси, Донецьк, «Донбас», 1974 р., стор. 50-53, 107, 155;
10.Неведров В.Н., Їх іменами названі вулиці, Донецьк, РІО облуправління по друку, 1991р.,  стор. 11-14; 
11.Інтернет ресурс - https://uk.wikipedia.org/wiki Бринь_Леонід_Артемович
12.Паспорт «Братская могила робочих бутылочного завода», 1975 р.
 
 
 

Музейные истории: Константиновская ситалловая посуда

ситал посуда В городском краеведческом музее бережно хранится коллекция ситалловой
посуды - образцы посуд 1 продукции Константиновского стекольного завода. Посуда из прочного белого материала - ситалла, массово производилась в 80-90-е годы ХХ в.
 Красивая  жаропрочная посуда - разного объёма кастрюли, жаровни, сотейники со стеклянными прозрачными крышками использовалась в быту для варки и запекания, а также для подачи готовых блюд к столу. Посуда была украшены яркими, многоцветными тематическими деколями. 
 По словам Эдуарда Кондратьевича Полохливец, главного инженера завода «Автостекло» в те годы, разработчиками этого вида производства является тандем ученых НИИ Автостекло и МХТИ им. Менделеева. Ситалл для посуды производился из специальной шихты из чистых сырьевых материалов без добавления шлаков. Шихтового база находилась на заводе Автостекло и посуд обеспечивала шихто-материалами как свое производство, так и отдельный цех Стекольного завода по производству ситалловой посуды. 
 Посуда обладает высокой термостойкостью, выдерживает перепады температур. Нагревается равномерно, за счет чего пища в ней томится и тушится, сохраняя витамины. Можно использовать для запекания в газовой духовке и СВЧ печи. В такой посуде можно удобно и безопасно хранить уже приготовленные блюда, даже в морозильной камере. Данная продукция пользовалась спросом у константиновских хозяек. Реализовалась через городские хозяйственные магазины, один из которых располагался неподалеку от конторы стекольного завода по центральной улице правобережья и торговал товарами местных производителей. Также отправлялась по Украине и другие республики бывшего СССР.
 



Константиновский городской краеведческий музей Copyright © 2014
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.