Поиск
Вход на сайт
Комментарии
-
Не последний герой Константиновки
31.03.2017 19:27Абсолютно согласен с предыдущим комментатором. Написано безумно интересно и информативно, знаете, как ... -
Выставка "Новогоднее сияние" 2015/16
21.12.2015 22:25Замечательная идея - организовывать праздничные выставки для горожан, а еще прекрасная возможность ... -
Освобождение Константиновки 6 сентября 1943 г.
28.05.2015 07:38Здравствуйте, уважаемые жители Константиновки! С огромным интересом прочитала статью об освобождении ... -
Освобождение Константиновки 6 сентября 1943 г.
08.05.2015 06:12Это самое полное исследование освобождения города Константиновки, которое я читал. Очень интересно! -
Школа ФЗО бутылочного завода
21.04.2015 18:11Сейчас это здание, скорее всего, заброшено. -
Авторская выставка "Волшебная нить"
20.02.2015 12:20Надо обязательно посмотреть! А автор будет присутствовать на показе коллекции? Хотелось бы познакомиться ... -
Заповедные места
31.07.2014 06:14«Дружковские окаменевшие деревья» - хотелось бы совершить туда прогулку. Скажите, как можно проехать ... -
Прогулки по Кривому Торцу: Прошлое и настоящее
25.05.2014 15:47Интереснейшая статья!!! Спасибо огромное! -
Воспоминания военнопленного
16.05.2014 06:14Очень понравилось! Прочёл всё -
Не последний герой Константиновки
05.05.2014 17:50Очень интересная статья! Приятно и неожиданно то, что в Константиновке есть специалисты по истории ...
Національна заслужена капела бандуристів України ім.Г.Майбороди у Костянтинівці
 Унікальний мистецький колектив зі сторічною історією - Національна заслужена капела бандуристів України ім.Г.Майбороди приїздить до Костянтинівки з концертною програмою «О, Україно! О, рідна Ненько!», в яку увійшли найкращі твори колективу за останні роки. Національна капела бандуристів є найяскравішим представником української самобутньої культури та має неповторну творчу особливість – це чоловічій хор з 50 артистів, що співають і одночасно грають на бандурах. Філігранна відшліфованість кожної пісні, чи то народної, чи навіть сучасної української естради не може не вражати, не заворожувати глядачів.
Концерт відбудеться згідно Указу Президента "Про відзначення 30-ї річниці Незалежності України" та підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України.
Отже, не пропустіть, 2 серпня, Палац культури та дозвілля м.Костянтинівка, 18:00. ВХІД НА КОНЦЕРТ БЕЗКОШТОВНИЙ!
Також нагадуємо, що для запобігання поширенню інфекції covid-19 глядачі обов'язково повинні мати з собою маски.
Посилання на відео колективу:
|
Моя земля - це Україна! до 7-ї річниці з Дня звільнення Костянтинівки від сепаратистських угруповань
5-го липня виповнюється 7-м років з дня визволення ЗСУ від сепаратистів північних міст Донецької області - Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка.
Костянтинівка була окупована через два тижні після того, як у Слов'янську з'явилися перші озброєні люди у камуфляжі. 28 квітня бойовики захопили Виконком та відділ міліції міста Костянтинівка.
Важливою подією того часу був бій за костянтинівську телевежу. 03 травня загін спецназу ЗСУ з 15 бійців отримав завдання взяти під контроль телевежу на південному сході Костянтинівки. Мета операції - запобігти відключенню українських телеканалів. Операція почалась близько 18.00, але не досягла мети і близько 20.30 українські телеканали зникли.
Звільнення міста Костянтинівка відбулося лише через два місяця на початку липня.
 5-го липня 2014 року о 13-00 за київським часом бійцями-розвідниками другого батальйону Національної гвардії над міськрадою Слов'янська був піднятий прапор України. Того ж дня передові сили Нацгвардії увійшли до міст Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка. Першими йшли розвідники і сапери, за ними військові підрозділи. 5 липня 2014 року місто Костянтинівку залишили сепаратистські формування.
7-го липня над будинком міськвиконкому розвідниками 46-го добровольчого батальйону «Донбас» був піднятий прапор України.
Разом з 46 батальйоном в місто увійшов 34 батальйон територіальної оборони «Кіровоград», пізніше перейменований на «Батьківщина».
Відтоді щороку мешканці звільнених міст, а з ними і вся Україна святкують день, коли українські військові звільнили від сепаратистів частину Донецької області. У містах проходять святкова хода, мітинги, концерти, вшанування пам’яті загиблих. Однак, місцеві жителі розуміють, що поруч триває війна і багато міст ще треба повернути до України.
|
Ім’я на граніті
 Братська могила радянських воїнів Південно-Західного фронту. Місце розташування: вул. Незалежності, 254, сквер ім. Т.Г.Шевченка У сквері ім. Т.Г. Шевченка встановлений пам’ятник воїнам 135-ї та 39-ї танкових бригад, які загинули 1943 року у боях за визволення міста Костянтинівка від нацистських загарбників. 135-та ТБ була сформована з 13 березня по 16 липня 1942 року, 39-та ТБ сформована у січні 1942 року. На час боїв у 1943 році командиром 135-ї ТБ був підполковник Безнощенко Михайло Захарович, командиром 39-ї ТБ – підполковник Беспалов Степан Іванович.
Бої за визволення Костянтинівки велись 05 вересня 1943 року. 135-та ТБ вперше у своїй історії вела бої у нічних умовах. Наказом Верховного Головнокомандуючого 08.09.1943 року 135-їй ТБ, яка відзначилась у боях за наше місто, було присвоєно найменування «Костянтинівська».
Для увічнення пам’яті загиблих танкістів при визволенні Костянтинівки і інших міст Донбасу у 1954 році на постаменті встановили бойовий танк Т-70, один з таких, що першими увійшли до міста у вересні 1943 року.
У 1981 році пам’ятник був реконструйований. На могилах перед постаментом укладені сім гранітних плит з прізвищами танкістів, що загинули у тих боях:
• Гвардии майор Акопов П. П. (1908 – 1943 гг.) – 135 ТБ
• Старшина Лесняк А. П. (1918 – 1943 гг.) - 39 ТБ
• Рядовой Полтавец Н. Ф. (1908 – 1943 гг.) - 135 ТБ
• Майор Лукьяненко М. Г. (1909 – 1943 гг.); - 135 ТБ
• Полковник Демещенко А. Д. (1908 – 1943 гг.) - 39 ТБ
• Капитан, трижды орденоносец Патрушев П. Ф. (1916 – 1943 гг.) - 135 ТБ
• Старший сержант Наумов В. С. (1913 – 1943 гг.). - 135 ТБ
Біля монументу росте береза, яку посадив генерал-майор танкових військ Безнощенко М.З. у 1975 році, коли приїжджав до Костянтинівки на святкування 30-річчя з Дня Перемоги.
|
Заповідними стежками нашого краю
|
Мандруємо Донеччиною - заповідні природні зони Костянтинівської МТГ
 Для школярів розпочались довгоочікувані канікули. Як же провести їх цікаво і корисно? Авжеж відправлятись у подорож! Наш край має унікальні природні перлини: «Балку Кравецьку», «Дружківські скам'янілі дерева», «Крейдяні Білокузьминівські скелі", відслонення «Клебан - Бик», які входять до Регіонального ландшафтного парку «Клебан – Бик».
На Вас чекають чудові краєвиди: рослини українського степу, несподівані зустрічі із симпатичними звірятами і птахами, багато сонця і теплі річки.
Пізнаємо рідний край подорожуючи!
|
до Всесвітнього дня Довкілля
 Сьогодні, 04 червня, в краєзнавчому музеї пройшов захід до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища. На зустріч були запрошені люди, які безпосередньо займаються
 збереженням і охороною довкілля у нашому регіоні – директор Покровського лісового господарства Олійник Сергій Миколайович, представники РЛП "Клебан-Бик" Керносенко Тетяна, Семеніхіна Галина та Дубова Аліна. Також серед гостей були представники ГО "Костянтинівський Центр Учасників Бойових Дій та Волонтерів АТО", ГО "Гайдамацький Простір", представники поліції, капелан, ієрей Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського Володимир Кутузов. Ще один учасник нашої бесіди живе у столиці, але частка його серця належить Донеччині – Василюк Олексій. Еколог, зоолог, природоохоронний і громадський діяч, автор книг, довідників, публікацій, і голова ГО "Українська природоохоронна група". Олійник Сергій Миколайович зазначив про важливість збереження лісу. В онлайн-бесіді Олексій Василюк нагадав про унікальність природи Донецького регіону, і про те, як важливо зберегти все те, що дарує нам природа. Провідний фахівець з екологічної освіти Семеніхіна Галина та начальник відділу рекреації та екологічної освіти РЛП "Клебан-Бик" Керносенко Тетяна розповіли присутнім про красу ландшафтного парку і про те, як науковці займаються охороною природи у Костянтинівській громаді.
Дякуємо всім, хто долучився до нашого заходу!
|
Зіркові гості ТСН 1+1 у краєзнавчому музеї
2 і 3 червня до краєзнавчого музею завітала ведуча ТСН 1+1 Марічка Падалко зі своєю знімальною групою. |
Пам'ять на життя
 2 червня у краєзнавчому музеї відбулась презентація та почала свою роботу пересувна виставка «Пам’ять на життя», присвячена 35-м роковинам Чорнобильської трагедії. На виставці представлено близько 60-ти робіт в різноманітних техніках – вишивання, живопис, петриківський і вітражний розпис, бісерне ткацтво, ручне плетіння, декупаж. Центральною частиною виставки стали семплери селищ Чорнобильської зони.
В презентації взяли участь її організатори Світлана
 Кравченко – член Національної спілки народних майстрів України, засновниця та керівниця Бахмутської творчої майстерні «Оберіг», Лариса Азімова - керівниця народного аматорського колективу студії-клубу «Слов’яни» м. Слов’янськ, член Національної спілки народних майстрів України. Були презентовані роботи авторів - художників, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва з міст Слов’янськ, Бахмут, Севастополь. На відкритті виставки почесними гостями були костянтинівці-ліквідатори члени ГО «Костянтинівський Союз «Інваліди Чорнобиля». На відкриття прийшли представники ГО «Костянтинівський центр учасників бойових дій і волонтерів АТО», ГО «Гайдамацький простір», працівники дитячої бібліотеки, молодь міста.
Виставку можна відвідати з 02.06 до 19.06. Запрошуємо всіх бажаючих!!!
|
Музейні історії: Ретро-меблі – Буфет
 На початку XVIII ст. реформи Петра І сприяли тому, що у побуті з’являється все більше нових елементів домашньої обстановки. Разом з ними ввійшли в ужиток іноземні слова, якими називались ці предмети меблів: трюмо, комод, етажерка. Набули популярності і зручні шафи для посуду, які італійці називали «буфетті», а французи «бюффе». Слід замітити, що саме слово «буфет» було запозичене французами з середньовічної латини і протягом віків набуло декілька значень.
Наприклад, у Франції буфетом називали особливу шафу, в якій зберігався цінний фарфоровий та срібний посуд. Саме тому буфети мали декілька відділень з дверцятами і замками.
Меблі стали такими затребуваними, що для них відводили спеціальну кімнату – буфетну. Пізніше так стали називати невеликий заклад, де можна було нашвидку перекусити.
Згодом буфети набули такого вигляду, який зберегли до сьогодення і який виявився виключно раціональним. Це багатофункціональні меблі, що складаються з двох шаф - нижньої тумби з розпашними глухими дверцятами, висувними ящиками і верхньої шафи зі скляними або дзеркальними дверцятами, проміжок між шафами слугував стільницею і використовувався для викладки страв і їх сервіровки перед подачею на стіл.
Саме такий буфет прикрашає експозицію музею. Його виготував у 1954 році робітник заводу «Автоскло» Шинков Олександр для своєї родини. Потім буфет перейшов до Казначеєвої Н.Ф., яка у 1990 році передала його до музею. Красиві дрібнички, розставлені на полицях, привносять у приміщення комфорт, тепло, затишок і відтворюють інтер’єр кімнати сер. 50-х років минулого століття.
|
Знайомтесь! Один з засновників українського рокгурту "Тінь сонця", музикант, еколог Олексій Василюк
Краєзнавчий музей продовжує цикл публікацій «Друзі музею». Сьогодні у нас в гостях Олексій Василюк - український еколог, природоохоронець і громадський діяч, музикант.
У 1999 році Олексій разом з двоюрідним братом Сергієм Василюком заснували гурт «Тінь Сонця». Він є автором декількох пісень колективу: «По вранішній зорі», «Гукає дикий вітер», «Розорана цілина», «Палає степ», «В дикім полі» та «Гнилгород».
У 2000-2005 роках Олексій навчався на біологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Закінчивши університет, влаштувався у відділ охорони та моніторингу тваринного світу Інституту зоології НАН України, де працює і зараз. Протягом 2008—2017 був заступником голови громадської організації Національний екологічний центр України. У 2014-2019 роках працював екологом міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина». Також Олексій Василюк є засновником і, за сумісництвом, головою «Ukrainian Nature Conservation Group» Українська Природоохоронна Група.
У 2018 році, разом з Олексієм Бурковським, він став співавтором сценарію документального фільму «Торські степи: життя, смерть… воскресіння?».
За науковими обгрунтуваннями Олексія Василюка створено близько 40 об'єктів природно-заповідного фонду України, переважно в Київській та Луганській областях - Нагольний кряж, Міусинське узгір'я, Ковалівський яр, Стайківські обрії, Бориспільські острови, Зачарована Десна тощо. В тому числі він автор понад 350 різноманітних публікацій, 30 книжок і брошур, декількох наукових монографій і довідників.
У 2019 році за допомогою Олексія у Костянтинівському міському краєзнавчому музеї створено книжкову виставку, на тему охорони природи та заповідних територій у Донецькій області.
|
Музейні історії: Ретро-меблі – трюмо, трельяж
 А чи знаєте ви що таке «трюмо»? Це слово походить від французького trumeau — «простінок». Це  високе вертикальне дзеркало в рамі, що кріпиться між двома віконними прорізами або встановлене на туалетний столик і приставлене до стіни.Історія трюмо, як і любов до великих дзеркал, виходить з епохи бароко. У цей період з’являються перші жіночі будуари. Широке розповсюдження будуари набувають у XVIII ст. завдяки мадам Помпадур. Трюмо вже тоді було однією з самих помітних деталей оздоблення кімнати.
Раму виготовляли з дорогих порід дерева та слонової кістки. Дзеркальне полотно коштувало дуже дорого, бо у процесі виготовлення використовували небезпечні для здоров’я ртутні випари.
Туалетні столики XVIII ст. – це витвір мистецтва. Вони витончені, прикрашені деталями з позолоченою бронзи, оздоблені дорогоцінним камінням.
Пізніше з’являється різновид трюмо – трельяж. Це також туалетний столик, але вже з трьома дзеркалами – одним стаціонарним і двома поворотними.
У ХХ ст. у кожній квартирі були трюмо або трельяж, і навіть обоє разом. І якщо трюмо ставили в спальні, або у передпокої, то трельяж виконував свої функції, знаходячись у будь-якій кімнаті.
Зараз можна придбати трюмо в стилі модерн, готика, слов’янський стиль, класичні бароко і рококо, а також об’єднати особливості різних стилів.
В експозиції музею знаходиться трюмо і два трельяжі 30-х років ХХ ст., які були родзинкою в інтер’єрі кожного дому минулого століття.
|
Музейний гумор до Міжнародного дня сну
|
Виступ Сергія Василюка у музеї
|
Пісні народжені війною
14 березня 2014 року бійці самооборони Майдану прибули на полігон в Нові Петрівці, де був створений перший добровольчий батальйон для захисту суверенітету України.
Починаючи з 2017, щороку цього дня в Україні відзначається День українського добровольця. Метою є вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичному духу в суспільстві, посилення суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань.
До цього дня в міському краєзнавчому музеї пройшла низка заходів.
 У неділю 14 березня члени ГО «Гайдамацький простір» разом з добровольцями і волонтерами міст Костянтинівка, Добропілля, Слов'янск завітали до нашого музею. Для гостей була проведена екскурсія в залі «АТО – ООС: Події в м. Костянтинівка 2014-…». 16 березня в музеї до Дня українського добровольця відбувся святковий захід «Пісні народжені війною». Гостями свята були добровольці з батальйону «Донбас», ДУК «ПС», батальйону «ОУН», 93 ОМБр «Холодний Яр», 54 ОМБр ім. Івана Мазепи, 24 ОМБр ім. Короля Данила, голова ГО «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк з Анастасією.
З привітальним словом до всіх присутніх звернувся міський голова Олег Анатолійович Азаров.
 У музеї лунали пісні і вірші в виконанні учасників подій на Сході України, добровольців: Ігоря Резенко та Олександра Ткача, а також Михайла Міляна, письменника, члена спілки письменників Костянтинівки «Дзеркало».
Апогеєм став виступ Сергія Василюка лідера гурту «Тінь Сонця». Коли Сергій дізнався, що захід присвячений Дню українського добровольця і головними слухачами будуть ветерани АТО, що пройшли цю війну, а також воїни, що продовжують захищати наш спокій, то знайшов час у своєму щільному гастрольному графіку і прийняв запрошення музею.
Драйв і харизма Сергія Василюка підкорила присутніх з першого акорду. Півтори години на одному подиху разом з ним співали усі присутні. Особливе враження від заходу і виступу співака отримали учні 10-го класу Костянтинівського ліцею, джури шкільного рою «Сокіл», активісти учнівського самоврядування.
Музей щиро дякує за допомогу співорганізаторам заходу - ГО «Костянтинівський Центр Учасників Бойових Дій і Волонтерів АТО».
|
Музейні історії: Ретро-меблі – диван
Диван - м’які меблі зі спинкою, призначені для сидіння декількох людей. Історія дивана дуже коротка, але при цьому незвичайна. Спочатку слово «диван» не мало ніякого відношення до м’яких меблів. «Дивана» арабського походження з’явилось у 16 ст. і означало «вести запис», «перелік», «список». Пізніше диваном називали кімнату у турецькому домі, по периметру якої стояли лавки з м’якою оббивкою.
Диван у звичному для нас вигляді з’явився тільки у XVII ст. Найбільш відомий вид диванів «честерфільд» - перший шкіряний диван в Англії поч. XIX ст. Дивани «честерфільд» прикрашали королівські палаци, готелі, джентльменські клуби і розкішні приватні будинки. У дивана є родичі - кушетка, софа, канапе.
Наприкінці ХІХ ст. дивани перестають бути прерогативою багатих і починають друге життя у будинках людей різного статку.
 Наш музей прикрашає диван сталінського ампіру - це монументальний, великоваговий, по-своєму розкішний предмет меблів, який з 30-х по 50-ті роки був обов’язковою приналежністю кабінетів чиновників, а потім перетворився на символ затишку в кожному домі. В різних моделях дивану зустрічаються такі нюанси як поличка - консоль «для слоників», дзеркало, підлокітники-валики, які відкидаються в сторону і створюють рівне місце для сну. І ось майже такий диван у 2003 році передав до музею мешканець міста Райтер Євген. Але доставити його потрібно було самім музейникам. І тоді співробітники музею самотужки на маленькому візку з кумедними пригодами дотягнули величезний важкий диван до музею. І недаремно, адже хоча такий диван не антикваріат, він цінується як старовинна річ і добре доповнює інтер’єр 50-60-х років ХХ ст.
|
